Сайт вчителя початклових класів та образотворчого мистецтва

Антонової Людмили Федорівни

Дидактичні ігри на уроках образотворчого мистецтва

Домалюй предмет, користуючись заданою формою

         Роздаються аркуші, на кожному з яких намальовано коло діаметром 4 см. Діти на уроці працюють простими і кольоровими олівцями.

         Вчитель каже: «Діти, сьогодні до нас на урок завітав гість. Це Чипполіно. Він пропонує цікаву гру. Ви згодні грати?». Чипполіно: «Діти, я зараз покажу вам свій малюнок — оце коло. Спробуйте вгадати, що я хотів намалювати з допомогою цього кола, і зобразіть це на своїх аркушах. Тільки не можна збільшувати і зменшувати коло, змінювати її форму». Діти домальовують коло. Чипполіно на руках у вчителя (вчитель ходить між рядами) передивляється роботи. Не всі одразу здогадуються, як можна зобразити предмет, користуючись вже готовою формою кола, трапляються і помилки. І тоді Чипполіно в невимушеній формі вказує на них, допомагає переробити роботу. Коли малюнки майже готові, він підбиває підсумки: «Абсолютно вірно, саме це я і хотів намалювати!». Малюнки, звичайно, вийшли різними. Чипполіно додає: «Просто я такий хитрий, мені одного кола мало». Гру можна ускладнити.

Художники-чарівники

Мета. Набуття навичок роботи з аквареллю по вогкому паперу. Вливання одної фарби до іншої для отримання нових кольорів.

Вчитель каже: «Ми всі художники-чарівники, творимо на папері чудеса. Зараз я покажу вам, як це робиться. У мене два аркуші паперу. Один — звичайний папір, інший — змочений чарівною водою. У вас на партах чарівна вода в скляночках. Я беру папір, змочений чарівною водою (папір повинен знаходитись на стадії висихання), пензликом малюю три пелюстки малиновою фарбою (квіти виходять розпливчастими), потім три пелюстки фіолетовою фарбою. Бачите, як фарби впливають одна в одну. От і вийшли чарівні квіти.

         А зараз зробимо і ваш папір чарівним. Візьмемо грубіший пензлик, вмокнемо його в воду, змочимо ним папір. Покладемо пензлики, тримаємо руки над папером, заплющуємо очі і повільно промовляємо: «Папір зараз простий, а буде чарівний!». Промовляємо цю чарівну фразу тричі. Відтепер ми можемо створювати чарівні квіти.

Сьогодні ми ще зобразимо ялинкові гілки і пухнасту ялинку. Знову зробимо папір чарівним. Тонким пензликом беремо зелену фарбу і прикладаємо пензлик так, як ростуть голочки на гілках. Гілочка вийшла пухнастою. Таким же чином намалюємо гілки всієї ялинки».

Хоровод фарб

Мета. Закріпити основні колористичні поняття правила змішування фарб.

         Устаткування діти готують самостійно: маски-окуляри, гофрировані комірці, забарвлені в основні кольори.

         Всі діти, надягнувши маски і комірці, стоять вздовж стін класу. Кожна маска — певна фарба. Виграє команда, яка швидше і точніше виконуватиме завдання ведучого.

Ведучий.

Починається гра!

Я хотів би малювати,

Та не знаю, як почати.

Фарби-маски, де ви?

Діти. Ми — тут!

Ведучий. Будьте уважними! Я беру три основні фарби, вони не прості — з них складаються всі інші. Де ці основні фарби?

(Вчитель слідкує, з якої команди швидше вибіжать три основні фарби: червона, жовта, синя).

Ведучий. Цікаво, якщо червона з жовтою подружаться, яка вийде нова фарба? Ведіть мерщій свою подружку!

(Червона і жовта фарби виводять з ряду жовтогарячу фарбу. Вчитель відмічає переможців і нараховує команді очко).

Ведучий. Якщо жовта з синьою подружиться, то яка вийде нова фарба? Ведіть сюди свою подружку! (Діти виконують завдання і отримують очки).

Ведучий. Якщо червона з синьою подружаться, то яка вийде нова фарба? Ведіть сюди подружку свою! (Діти виконують завдання).

Ведучий.

Теплі фарби

Дружно за руки взялись.

Посміхнулись, уклонились,

Повернулись, розійшлись.

Холодні фарби

Дружно за руки взялись.

Посміхнулись, уклонились,

Повернулись, розійшлись.

А зараз стаємо всі в коло.

(Діти підводяться і утворюють 3 кола).

Знаєм, хто за ким стоїть

В хороводі фарб веселих.

Кожна фарба аж горить!

(Діти водять хоровод. Вчитель відзначає команду-переможницю).

Перевиховання Бруднулі

Мета. Закріпити знання правил роботи з аквареллю.

         На початку гри з-під столу вчителя з'являється червоний чоловічок увесь в брудних плямах, він намагається обтруситися (педагог використовує заздалегідь підготовлену ляльку).

         — Діти, як ви гадаєте, хто це? Як тебе звуть?

         — Я    Бруднуля.

         — Діти, а чи не хочете ви його про щось спитати? Діти питають Бруднулю, де це він так забруднився.

         — Це досить проста історія, — відповідає Бруднуля. — От тільки відмитись ніяк не можу. Ми з Незнайком малювали фарбами осіннє листя. Я поспішав і все зіпсував.

         — А що ж ти утворив, розкажи нам.

         — Почав я малювати листок клена, зафарбував його зеленою фарбою, а потім згадав, що кінчики у нього вже почервоніли. Почав я кінчики фарбувати червоною фарбою, а вийшов якийсь бруд. Поруч із зеленим листком лежав жовтий. Я почав фарбувати жовтою фарбою. А зелена фарба потекла в жовту. Погляньте, що вийшло.

         Він показує малюнок.

         — Як ви гадаєте, діти, чому в Бруднулі такий малюнок вийшов? — питає вчитель.

         — Він не знає правил роботи з аквареллю! — дружно відповідають діти.

         — А ви назвіть мені їх, ці правила, я обов'язково запам'ятаю.

         — А як же бути з твоїм зовнішнім виглядом? Що треба зробити?

         Діти пропонують Бруднулі умитися, змінити одяг. Вчитель дістає таку ж саму ляльку, тільки чисту.

         — То слухай, Бруднуля....

         — Який же я Бруднуля? Я такий чистенький. Навіть самому незвично. Назвіть мене, діти, якось по-іншому.

         Діти придумують йому ім'я.

         Діти пригадують і розповідають правила роботи з аквареллю, підходять до дошки і показують, як треба робити.

         Бруднуля дякує і пропонує відгадати загадку художника Тюбика. «На малюнку 4 кулі, вони трішечки находять одна на одну. Перша і остання червоні. Які дві кулі в середині, якщо на місцях, де вони находять одна на одну, проглядаються фіолетовий, зелений і жовтогарячий кольори? Давайте намалюємо їх».

Три головних кольори

Мета. Запам'ятати правила роботи з акварельними фарбами, основні кольори; свідомо застосовувати кольори в своїх малюнках.

         «Було це за царя Горошка, коли людей було трошки. Жили-були собі в щасливій країні щасливі люди. А щасливими вони були тому, що уміли помічати красу в природі. Блакитне небо і білі хмаринки, перша зелень і навіть сріблястий дощик — все їх радувало. Королева Веселка вселяла в душі людей почуття прекрасного і доброту.

         Але одного разу трапилася біда. Злий-презлий чаклун, пролітаючи над щасливою країною, вирішив відняти у людей радість. І загадав він найстрашніше! Закрив своїм чаклунським плащем небо і тримав плащ так довго, що всі фарби почали блякнути і сіріти. Але й цього здалося замало злому чаклуну. Він примусив всіх людей забути, що світ був різнобарвним. Чаклун радів: нарешті-то сум і злість прийдуть до цієї країни.

         Так все і трапилось. Після довгої ночі приходив ранок. Люди почали займатися своїми справами. Вони не звертали уваги на сірий світ, похмурі погляди ні на чому не зупинялись. До того ж вони почали частіше дратуватись і сваритись. Але як не намагався злий чаклун стерти спогади про яскравий світ, дитячі ніжні душі одразу відчули, що вони втратили щось прекрасне. Якось один хлопчик налаштувався в дорогу. Став він ходити країною і розпитувати, чи не знає хто, чого це всі почали жити нецікаво і безрадісну. Але люди у відповідь лише поводили плечами.

         Одного разу хлопчик натрапив на стару халупу, де жив сліпий самотній дід.

         — Слухай, синку, — проказав дід, — я розповім тобі, як люди жили раніше і що трапилося потім. В ті часи я був молодшим. Був я придворним малярем. Фарбував замки, будинки в найніжніші відтінки. І дуже любив свою справу, тому що приносив людям радість. Мене навіть запросив один заморський король для розпису свого замку. А коли я повернувся додому, то ледве не вмер з горя. Труд всього мого життя, всі будинки та й все навколо стало сірим, а люди — люди стали начебто чужими. Сам я посивів, моя шкіра посіріла від старості, очі вицвіли і посіріли від сліз. Найдорожче, що в мене залишилось, — це три фарби, які я привіз здалеку.

         — Дідусю, покажи їх мені, будь ласка! — несміливо попросив хлопчик. Старий намацав вузлик і дістав дощечку з фарбами».

         — А зараз, перш ніж я продовжу казку, — звертається вчитель до класу, — кожний у себе на аркуші намалює аквареллю ці три фарби (синій, жовтий, червоний круги).

         «Хлопчика вразили яскраві розкішні фарби. Старий відчув це. Він почав розповідати про те, які ще бувають фарби і якого кольору було все навкруги. Затамувавши подих, хлопчик слухав.

         — Я знав, — продовжував дід, — що тобі сподобаються ці фарби. З них можна зробити будь-який колір. Бери їх. І ти зможеш повернути людям радість. Довго чекав я на цей час.

         Старий зітхнув і заснув вічним сном.

         Хлопчик поплакав і вирішив, що треба якнайскоріше виконати останнє бажання доброго майстра: зробити світ щасливим. Та от біда: дідусь розповів, якими фарбами що розфарбувати, а як змішати їх — показати не встиг.

         Хлопчик зовсім не вмів поводитися з фарбами і тому, щоб нічого не зіпсувати в місті, він вирушив на безлюдний острів.

         — Отут я і потренуюсь, — подумав він. На сонечко він хлюпнув жовтою фарбою, як і вчив його дідусь. Сонечко усміхнулося. Піску теж дістався жовтий колір. Він одразу ж потеплішав від задоволення. У море він капнув синьої фарби, і воно ожило. Залишалося дерево з апельсинами, яке самотньо стояло на острові.

         — Що робити, як отримати жовтогарячий колір для апельсинів? — думав хлопчик, дивлячись на три фарби».

         — Діти, давайте допоможемо хлопчику. Як отримати жовтогарячий колір?

         — Треба змішати жовту фарбу з червоною!

         — Давайте ми зробимо те ж саме. Хлопчик пофарбував апельсини і почав дивитись на листя дерева. Тут він легко здогадався і змішав дві фарби. Які дві фарби змішав хлопчик?

         Діти змішують і розташовують кружок зеленого кольору між жовтим і синім. «Потім хлопчик ненароком капнув синьою фарбою в червону, вони змішались.

         — Нічого, — вирішив хлопчик, — цей колір я використаю собі на штанці».

         — Діти, давайте і ми змішаємо червону і синю фарби і подивимось, який колір вийде. Кружок цього кольору ми помістимо між червоним і синім.

         «А зараз, — вирішив хлопчик, — спробую я змішати разом всі три фарби, які в мене є: жовту, синю і червону. Він спробував декілька разів, добавляючи більше то однієї, то іншої. І трапилося диво! У нього вийшли різноманітні відтінки брунатного, сірого кольорів і навіть чорний колір. Хлопчик досить легко підібрав колір для стовбура пальми».

         — Зараз ми теж змішаємо ці три кольори. І зробимо це в середині круга.

         «Юний художник налаштувався було вже покинути острів, як раптом побачив, що небо залишилося таким же безбарвним, сірим.

         - Ні, тут такий же синій колір, як у моря, не годиться, — розмірковував хлопчик. — Як же його зробити ніжно-блакитним? Я змішую різні фарби, але жоден колір не підходить!

         І хлопчик заплакав. Прозора сльоза капнула на палітру з синьою фарбою. І диво! Фарба перетворилась на світло-блакитну».

         — Діти, що трапиться, якщо в будь-яку фарбу додати трішечки води?

         І якщо залишився час, вчитель і діти можуть значно пом'якшати колір усіх фарб і намалювати їх на зовнішньому боці вже зображених кругів.

Екскурсія до картинної галереї

Мета. Ознайомлення з основними жанрами образотворчого мистецтва — пейзажем, портретом, натюрмортом.

         Вчитель пропонує дітям здійснити заочну екскурсію до картинної галереї. Повільно відчиняються імпровізовані двері (стулки дошки) і діти бачать репродукції картин.

         Вчитель наголошує, що вони сьогодні не говоритимуть про назви цих картин і про те, хто їх написав. Він підкреслює, що з картинами діти ще зустрінуться на уроках образотворчого мистецтва.

         (І.Левітан «Золота осінь», І.Бродський «Опале листя», А.Пластов «Дзвоники і ромашки», А.Саврасов «Граки прилетіли», І.Левітан «Березень», П.Кончаловський «Бузок», В.Васнецов «Автопортрет»).

         Діти розглядають картини. Вчитель звертає увагу дітей на те, якщо уважно подивитись на ці картини, то по тому, що на них зображено, всі картини можна поділити на натюрморти, пейзажі, портрети. Посередині класної дошки вивішуються таблички зі словами: натюрморт (синій колір), пейзаж (зелений колір), портрет (червоний колір).

         Учні уважно слухають вірш М.Ясенова «Про картини», який читає вчитель або учень, дивляться на репродукції, що демонструються, і намагаються визначити, де пейзаж, портрет і натюрморт.

Если видишь на картине —

Нарисована река,

Или ель и белый иней,

Или сад иль облака,

Или снежная равнина,

Или поле иль шалаш,

Обязательно картина

Называется пейзаж.

Если видишь на картине

Чашку кофе на столе,

Или морс в большом графине,

Или розу в хрустале,

Или бронзовую вазу,

Или грушу, или торт,

Или все предметы сразу,

Знай, что это — натюрморт.

Если видишь, что с картины

Смотрит кто-нибудь на вас,

Или принц в плаще старинном,

Или вроде верхолаз,

Летчик или балерина,

Или Колька, твой сосед,

Обязательно картина

Называется портрет.

         Після прослуховування віршів діти вирушають у подорож картинною галереєю і відшукують пейзажі, портрети, натюрморти. Для цього від кожного ряду виходить учень і чіпляє, наприклад, табличку з написом «Натюрморт» на репродукцію картини І.Хруцького «Квіти і плоди»,

         Для перевірки отриманих знань вчитель роздає дітям конверти з репродукціями жанрів і пояснює правила гри: якщо він піднімає карточку із зображенням натюрморту, то і діти повинні показати репродукцію натюрморту і т. д. Використана картка відкладається. Не можна називати одну й ту ж. Помилився — поклади репродукцію назад до стосика. Виграє той, хто правильно продемонструє всі жанри.

Палітра осені

Мета. Розвивати зорову пам'ять, кольорову зіркість, формувати знання з кольороведення (назви кольорів, які кольори слід змішувати, щоб отримати потрібний колір); удосконалювати навички роботи пензлем.

         Вчитель має картки-завдання з вказівкою, які кольори слід змішувати, щоб отримати потрібний колір, і навпаки, які (треба визначити) два кольори треба змішати, щоб отримати потрібний.

         Кожний учень отримує картку-завдання, яке він повинен виконати:

         а) Два прямокутники пофарбовані, наприклад, один жовтим, інший брунатним кольором, між ними стоїть знак «плюс», а третій прямокутник залишається не зафарбованим. Діти змішують два вказаних кольори, а отриманим на палітрі розфарбовують третій прямокутник.

         б) Прямокутник розфарбований кольором початку осені, наприклад, зеленувато-жовтим, поруч з ним — два не зафарбованих прямокутники, з'єднаних знаком «плюс».

         Діти повинні їх розфарбувати жовтим і зеленим кольором, позаяк змішуючи їх можна отримати зеленувато-жовтий. Щоб надати вправі більш цікавого характеру, можна зобразити не прямокутники, а листя і пояснити, що з цього листя колір позмивав дощ.

У музеї осені

Мета. Удосконалення зорової пам'яті, розвиток логічного мислення і спостережи и в ості

         На кожного учня припадають 5-6 репродукцій осінніх пейзажів, набори цифр (за кількістю пейзажів).

         На початку гри вводиться образ осені (зображення або лялька). Вчитель читає її лист.

         «Дорогі діти! Сьогодні я хочу запросити вас до свого осіннього музею. На картинках я зображена різною: сумною і веселою, сонячною і похмурою, золотою і вже з облетілим листям. Але є в музеї картина, яку я дуже люблю. Спробуйте її віднайти за моїм описом».

         Читається опис однієї з картин. Після закінчення читання діти називають картину.

         Правило. За командою вчителя учні піднімають картку з цифрою, що відповідає порядковому номеру репродукції, опис якої наводився в листі.

Пригода в музеї осені

         Вчитель сповіщає, що в музеї пропала картина. Місце знаходження картини відоме, та вона представлена серед інших полотен, на яких зображено осінню природу, а це ускладнює пошук. Для того щоб знайти картину, зберігачеві музею необхідно дати її словесний опис. Під час пошуку треба користуватися цим описом. Учні вибирають «зберігача музею» і «детектива». Зберігач знайомиться з осіннім пейзажем (інші його не бачать) і робить його словесний опис. Детектив, керуючись цим описом, шукає серед представлених картин ту, що пропала.

Правило. Якщо детектив знайшов картину, учні вітають його оплесками.

Яке дерево листок загубило?

(Лото)

Мета. Удосконалення зорової пам'яті учнів.

         У розпорядженні вчителя карточки лото із зображенням різних дерев, набор карток із зображенням листя для кожного учня.

         Вчитель роздає картки лото і набір карток із зображенням листя. У нього на столі — набір справжнього листя. Ігрова дія полягає в тому, що вчитель демонструє один з листків, що лежать у нього на столі, і звертається з питанням: «Яке дерево загубило цей листочок?». Діти порівнюють справжній листок із зображенням листків на своїх картках, знаходять потрібне зображення і показують його вчителю. Той, хто помилився, вибуває з гри. Потім вчитель рахує: «Один, два, три!» і діти закривають зображення відповідного дерева зображенням листка.

         Правило. Бути дуже уважним, підняти потрібну картку, поки вчитель рахує, швидко визначити зображення потрібного дерева. Виграє той, хто правильно виконає всі умови гри.

Веселий візерунок

Мета. Закріпити навички роботи способом тичка і примакування.

         Матеріал — візерунок-зразок, що складається з ягід і листків: ряд з трьох ягід, ряд з трьох листків, ряд з ягід, ряд з листків і т.д.

         На класній дошці перед кожною командою прикріплюється чиста смуга паперу (половина аркуша альбому) для колективної роботи над створенням візерунка. За командою вчителя до своїх смуг підходять перші представники від кожної команди-ряду — виконують способом тичка першу смугу візерунка, якого повинна буде притримуватись решта учасників естафети. Потім виходять інші представники команд і виконують другий ряд візерунка способом примакування, задаючи відстань між рядами візерунка.

         Правило. Учасники естафети виходять виконувати свій ряд тоді, коли попередній товариш по команді сяде на своє місце.

         Виграє та команда, учні якої правильно, гарно і швидко впорались з роботою, не порушуючи правил.